© Марченко В.Б., 2025
Робер Мерль. ПСИХОАНАЛІЗ НАЦИСТСЬКОГО РЕМІСНИКА СМЕРТІ
Це ще одна
книжка із далекого шкільного дитинства про звірства німецького нацизму, який
тоді переважно називали фашизмом, хоча сьогодні публічна доктрина наголошує, що
це не те саме. Радянські ідеологи якось менше акцентували «нацизм», однак чомусь категорично
не могли вибачити німцям «фашизму». Тому в радянські часи ми знали тих німців, перш
за все, як фашистів, і рідше згадували, що вони ще й нацисти, хоч саме останнє відбивало
їхню сутність. Можливо у цьому і була якась «загадка», і можливо, десь є і
відповідь на неї, але вона поки-що від нас ховається.
І Робер Мерль тоді
був відомий, перш за все, як антифашист. Може саме тому його багато перекладали
українською і іншими мовами союзу. Не чув, щоб він був якимось спеціальним
другом комуністів, але нацистську тематику він досліджував глибоко і літературу
робив професійно. Тему він знав не з чуток, сам був учасником Другої світової
із самого її початку, і понад два роки був в’язнем німецьких концтаборів.
У цьому романі
Мерль зачепив те, що можна було б назвати психоанатомією німецького
націонал-фашизму. Думається, автор намагався відповісти на питання, якими збоченими
духовно-психічними стежками людина може прийти до звироднілого ремесла смерті.
Певною мірою це
книжка також і про механістичний бік німецької душі і психіки. Німець може сконструювати
найкращий у світі автомобіль. Вивести формулу найкращого у світі газу для умертвіння
людей і найкращу у світі піч для спалювання їх тіл.
Така собі психо-механістична
конституція німця. Вона якщо й не генетична риса, то щонайменше може проявитися
як соціально-спадкова традиція. Ось батько Рудольфа Ланга – головного героя
роману. Це образ людини із явним психічним розладом. Свій духовний деспотизм,
що межує із садизмом, він чинить над сином від імені і влади Бога. Та віра і церква
тут виглядають лише як форма прикриття хворобливості. Чи може дитяча душа сина
витримати цей подвійний, без перебільшення, «бого-татський» натиск? Риторичне
питання.
Батькова
тевтонська бездушність вкупі з католицькою ортодоксією перетворюють юного Ланга
на зліпок сліпої, безмовної і знелюдненої покори. Думається, автор не випадково
детально і яскраво ілюструє цю генезу. Це саме та глина, з якої і постає нацистсько-фашистський
молох.
Воєнізована
терористична машина СС стає новим духовним домом Рудольфа Ланга. Гітлерівська партія
стає його поводирем, католицька церква стає йому непотрібна і він кидає її як
зношений одяг.
Водночас автор роману
не ставить діагноз усім німцям загалом. Письменник дає нам зрозуміти, що і
серед самих німців Рудольф Ланг виділяється специфічними рисами. «Мені краще із
тваринами, аніж з людьми», – вустами головного героя Мерль натякає на патологічні
нахили у його психіці. Досить швидко і підлеглі солдати помічають цю рису. «Я
зрозумів, що солдати зненавиділи мене», – усвідомлює Ланг відношення до себе. Але
вже нічого не може спинити його психопатичний людинонищівний потяг. Самогубство
його заступника по Аушвіцу не викликає ніякого збентеження у душі оберштурмбанфюрера
СС Ланга. Цей потяг буде спинено лише Нюрнбергом.
Прообразом
головного героя роману Робера Мерля «Смерть – моє ремесло» був Рудольф Франц
Фердинанд Гесс (Гьосс), комендант концтабору Аушвіц. Не плутати із іншим
Рудольфом Гессом (Рудольф Вальтер Фердинанд Гесс (Гес)), який був заступником
Адольфа Гітлера по нацистській партії, і відомий тим, що в квітні 1941 року
здійснив авантюрний переліт до Великої Британії, намагаючись нібито
організувати переговори, де й був негайно арештований британцями. Надалі
засуджений Нюрнбергом на довічне ув’язнення.
Після невдалих
спроб переховування Нюрнберзький трибунал знайшов коменданта Аушвіцу Рудольфа
Гьосса у 1946 році. Оскільки злочини Аушвіцу були вчинені на території Польщі, трибунал
на прохання польської сторони передав його до польського суду, де він і був
присуджений до страти шляхом повішення. Вирок було виконано у 1947 році на
руїнах Аушвіцу. Винний у знищенні півтора мільйона людей Рудольф Гьос за
нетривалий тюремний відрізок встиг написати «Спогади». Як бачимо, цією назвою душогуб
ніяк не натякає ні на сповідь, ні на спокуту. Мерль у подальшому використовував
ці матеріали для написання свого роману, який у підсумку став виразним духовним
голосом у лавах цивілізаційної відповіді на виклик нацистського варварства.
Сьогоднішні кремлівські
ордонацисти, які за гітлерівським зразком оголосили Україну своїм «життєвим
простором», не наважуються на відкриті Аушвіци, але по суті чинять те саме
ремесло смерті, обстрілюючи ракетами дитячі лікарні, пологові будинки, житлові
помешкання українських міст і сіл.
Тож якщо на руїнах ордонацистської цитаделі рано чи пізно не постануть достойні їх главарів, - ремісників смерті, - шибениці, і не пролунає відплата, – чи вправі європейці та Захід загалом все ще називатись цивілізацією?
© Марченко В.Б., 2025
МЕРЛЬ
- Смерть - моє ремесло.fb2.
Немає коментарів:
Дописати коментар