ХЕЛЛЕР Дж. - Пастка-22

Що робити, коли світ божевільний, але на його боці влада і чисельна перевага? Ну приміром, ви можете написати "Пастку-22". Чи допомогло це Дж.Хеллеру, – невідомо. Про нього загалом дуже мало написано і мало відомо, окрім того, що він походить з бідної бруклінської єврейської сім'ї, яка приїхала з Росії. Та й сам він майже нічого помітного більше не написав.

Критики пишуть, що основна тема роману – протест проти абсурдності війни. Я би посперечався. Дійсно, події розгортаються на фоні 2-ї Світової, але з таким же успіхом вони могли би розгортатись і на фоні Великої депресії чи Золотої лихоманки. Це просто стьоб, сарказм і іронія над життям. А війна потрапила в кадр по оказії, як фон. А могла б і не потрапити. У цьому романі треба дивитись не на фон, а на те, що бісить автора.

А його бісить усе. Нема речі, яка б його не бісила, окрім хіба що, часом, сексу. Світ влаштований не так, – отже, його треба міняти. Ось де одвічна єврейська мрія! Але перш ніж постане Новий світ (а чи постане, – це питання взагалі не до нас, революціонерів), – треба зруйнувати Старий. Що Хеллер образно і намагається зробити через свою маразматично-маніакальну інтерпретацію світу, де нема жодного живого місця. Єврейська маячня, – скажете. Адже ж народився автор у бідній єврейській сім'ї російського походження. А російсько-єврейський заміс, – та ще штука! Згоден, тут є над чим подумати.

У центрі роману – образ такого собі пофігіста Йосаріана, якому начхати на світові перипетії. Загалом він звичайний незлий чоловік, який живе близько-тактильними відчуттями. Головне, що його цікавить, – як відкосити від бойових вильотів, норма яких невпинно росте. У Йосаріана немає претензій до Гітлера, а лише до свого армійського начальства, яке підло збільшує норму вильотів. Це не Гітлер винен у його горі, а ненависний полковник Каткарт. Ось він і є світове зло. Відпустіть мене додому, до Америки, мене не цікавлять ніякі ваші "тьорки" з Гітлером, – образно каже головний герой, – і  розбирайтесь далі із своїм Гітлером, але без мене. Ось така у Йосаріана війна. Тобто, війни як 2-ї Світової, там насправді немає.

Десь ближче до кінця американського шедевра ви почнете дещо розуміти у методі автора. Але як дійти до того рубежу, щоб потім отримати шанс дочитати книжку до кінця? Спробуйте уявити, що роман написано божевільним (а імовірно так воно і було, щонайменше, тимчасово), а ви намагаєтесь встановити йому діагноз. Як на мене, – це єдиний спосіб, іншого шансу у вас практично нема. Наприклад, – це просто іронія. Та ні, це невроз. А тут здається біполярний розлад. Але ж ні, це маніакально-депресивний синдром, чи як його там. Та ні ж бо, це просто шизофренія... А може цинізм, або аутизм? І так розділ, за розділом, – і нарешті доходите, що це насправді, ... Кафка. "Кафка-22", – так слід було б назвати цю мішанину чи то гумору, чи іронії, чи сарказму, чи маразму, чи ще чогось.

Часом вам почне здаватись, що автор просто вихлюпнув вам на голову відро помиїв, наче сусідові під паркан. А малохольна публіка, замість, щоб назвати речі своїми іменами, – утерлась і назвала це "шедевром", та ще й якимось там протестом проти несправедливості 2-ї Світової війни. (Особисто мені здається, що автор досхочу би нареготався, коли почув би таку оцінку свого випендрьожу та надивувався тупості такого повороту).

А далі, в якийсь момент, до вас може постукати Еврика, і ви скрикнете, – стоп, так я ж живу точнісінько у такому ж маразматичному світі, як і той Йосаріан! Навколо мене така ж "війна" (не плутати з сучасною реальною борнею з московськими фашистами) і правлять нею такі ж божевільні "генерали", які без кінця піднімають "норму вильотів". І що ж мені робити, – революцію? – Та нізащо! Просто відпустіть мене з цієї "війни"! Або я дремену до Польщі чи, як Йосаріан, до Швеції. (Так, ніби десь на Землі існує місце, де без кінця не піднімають "норму вильотів").

Так, Світ божевільний, Світ – це "Пастка-22", але він так влаштований, тікати від нього – таке саме божевілля. Тож перегортайте останню сторінку "Пастки-22" і не вподобляйтесь Дж.Хеллеру – не вимагайте від Світу неможливого.

І наостанок, про суть методу Дж.Хеллера. Він перехоплює кожний ваш наступний ментальний порух, відчуття чи думку нормальної людини і перерізає їй горло, перш ніж вона ось-ось мала подати свій тверезий голос у вашій тверезій свідомості!

Все ще намірюютесь читати? Добре подумали? Ну тоді, ось посилання, - качайте. Але я попереджав...