Це варто прочитати. Героїня відверто і у деталях розповідає про формування характеру і моралі соціопата на власному прикладі. Вона пам'ятає, коли зробила вибір. Якимось чином їй вдалось переграти сімейний і соціальний пресинг. Вона ніколи не шукала схвалення своєї поведінки від оточуючих. Свою природну агресивність і інстинкт домінування та владування вона зробила інструментом свого виживання.
Вважається, що на становлення соціопата впливають два основні фактори. З одного боку, це генетична складова. З іншого, – соціальна. Імовірно, що саме фальшивість емоційно-почуттєвої сфери у сім'ї виховали у героїні принципову відразу до цієї складової людського буття і значною мірою сприяли становленню її соціопатичного характеру.
Читаючи цю книгу, ви мимоволі звірятимете її шлях зі своїм. Ви можете відчути, як вам самим не вистачає природньої агресії там, де вона мала би бути, щоб захистити вас і сприяти цільності та організованості. Ви можете краще зрозуміти, як захиститись від агресора-соціопата. Вам може спасти на думку, а чи не є ви зламаний батьківською "емоційною агресією" соціопат? Чи не муляють і вам емоції у житті? Можливо, якщо значимий родитель до 5 років був вам переважно ворогом, то і на все життя дискурс щодо світу у вас сформується як ворожий? Можливо, іноді вам самим захочеться побути трохи соціопатом?
Чим жахає соціопат? Соціопат – це щось тваринне, адже у них, як і у тварин, нема емоцій у загальноприйнятому розумінні. Соціопат – це безжальний термінатор. Одна із його рис - гадити людям. Психопат може зламати або пошкодити життя іншій людині. Просто так і без жодних докорів сумління. Боротьба за владу, контроль середовища, притворство, імітація, поверховість, безжальна маніпуляція, – ось лише деякі перлини його душі. Авторка часом порівнює свої вчинки із безжальною крисою. Одне слово, монстри би жахалися.
Як же авторці вдається вписатися у соціальне середовище? У психопата відсутній емоційний інтелект. Але уважний соціопат може бачити реакції людей на нього і відповідним чином коригувати свою поведінку. Авторка каже, що вона створила т.зв. емоційний протез, яким імітує свою нормальність. Тобто, можна сказати, що вона певною мірою, – компенсований соціопат. Завдяки саморефлексії, а також спостережливості і уважності до реакцій оточуючих людей, вона змогла побачити картину своєї соціопатії. Зробила її об'єктом свого дослідження і у підсумку змогла описати у книзі. Людина, яка змогла таке написати про себе мала пройти довгий шлях.
Оглянувшись назад на прочитане, ви можете зрозуміти, що ви хоч і не соціопат, але чимось відрізняєтесь від інших. Можливо у вашій душі щось зламалося чи хтось вам це зламав, чи його взагалі не було від природи. Своєю книгою авторка каже людям, – у вас є шанс, – ви на крайній випадок можете створити психологічний протез, який дасть змогу втримати життєву рівновагу. Отже, деякі соціопати можуть не лише калічити людей, але й протягнути руку допомоги?
Немає коментарів:
Дописати коментар