пʼятниця, 17 грудня 2021 р.

ЙОНГ Е. - Я не боюсь летать

 


Еріка Йонг у 1973р. у віці 31рік випустила цей роман, який зайняв 13-те місце у рейтингу Плейбоя.  Що про неї відомо? 4-жди шлюбна жінка, яка має одну доньку. Чи є в її крові надлишок чоловічих гормонів? - Точно не відомо, хоча якщо подивитись на її фото, то імовірно він і дещо вищий від середньостатистичного. Чи є вона продовжувачкою справи Клари Цеткін і Рози Люксембург? Навряд чи буквально, бо виступає переважно від себе, а не від усього свого статевого класу. Хоча у чомусь і намагається переконати жінок і примкнувших до них чоловіків, що з жінками все не зовсім так, як вважалося раніше. Тобто, це не ординарна жінка, у романі якої вгадується чимало автобіографічного.

Героїня твору постійно щось не любить або ненавидить: психоаналіз, німців, німецькі туалети, аспірантуру, свого чоловіка, шлюб взагалі. Враження, ніби Життя у її розумінні має бути суцільним гедонізмом.

У цілому - сумбурний потік стурбованої молодої жінки з розклеяною психікою. Яка зрозуміло, шукає цільності і певності. Але не знаходить - ні в шлюбі, ні в роботі, ні в сексі, ні в письменництві, ні в психоаналізі, ніде. Жінка у пошуку. Загалом нормальний стан. Часом оповідь набуває глибини і щирості

Але чи є у неї якийсь план? Не схоже. Якщо не рахувати її теорії "миттєвої злучки". Та ось трапляється саме така нагода. Якийсь "зальотний" психоаналітик закручує їй голову. На очах у чоловіка. Оскільки вона сама впала йому на голову, то секс у них так собі. Просто їй здалось, що це той, який заповнить її душу. І в нього дійсно був для неї рецепт - кинути всякі умовності і гайнути в загул по Європі. Опуститися, щоб піднятися. 

Чим це закінчилось? - Він її кинув через місяць прямо посеред речення. Мабуть відчув, що психоаналітична сесія досягла своєї мети саме в цей момент. Який дивним чином збігся з моментом його зустрічі зі своєю дружиною. Ось і вся інтрига. 

А що героїня? Вона, схоже, підтримує висновок "миттєвого" психоаналітика (а що їй залишається?). І каже, що нарешті перестала страхатися за своє життя. Не дуже переконливо. Але чого на світі не буває, особливо у книжках ...

Немає коментарів:

Дописати коментар