© Марченко В.Б., 2025
ВСЕ ЩЕ НЕ ПАЛИТЕ? НУ ТОДІ ХОЧ ПОЧИТАЙТЕ ЯК ЗА ВАС ЗАТЯГУЮТЬСЯ ІНШІ
Все ще не
палите? Відсиджуєтесь? Чекаєте поки за вас все робитиме хтось інший? Ну тоді
ось вам сатиричний роман про будні американського тютюнового лобіста Ніка
Нейлора, який не покладаючи рук, ніг і язика, денно і нощно б’ється за ваше
право на smoking.
Так, сатира
завжди обумовлена соціальною дійсністю. Тому якщо ми від неї далекі (а ми від
американської точно далекі), то є небезпека час від часу прогавити поворот від
дійсності до шаржу і навпаки чи загубити реальних фігурантів за карикатурними
образами. З іншого боку, за достатньої спостережливості, сатира дає шанс глибше
заглянути у приховані за буденними вивісками і вітринами соціальні
хитросплетіння.
Не скажу, що це по
всьому шедевральний твір та думаю, він заслуговує на читацький інтерес і увагу.
І далеко не лише тому, що перед нами одна із рідкісних американських книжок, де
автор не згадує ні Чехова, ні Толстого, ні навіть Достоєвського, ні взагалі будь-якої
іншої толсточехоєвщини. Чому не згадує? Можливо тому, що автору не вдалось
встановити, що саме курили ці безсмертні любителі блукання в диму людських душ?
Жартую, звичайно …
Автор сам
побував на найвищому щаблі Вашингтонської влади, тож як виглядають її коридори
йому відомо безпосередньо, ізсередини. Сатиричне перо автора спрямоване на всі
боки, – як проти меркантильних лобістів, так і проти цинічних політиканів та
чиновників. Останні лише позірно піклуються про здоров’я людей і покарання
злочинців, а насправді дбають лише про посадові стільці та конгресові крісла.
ФБР не шукає злочинців, а копає в інтересах свого відомства та політиканів, які
стоять за ним.
І в цьому автор
нічого нового нам не відкриває. Така «соціальна етика», думається, відома
громадянам будь-якої держави. Тож, головна фішка цього роману – це можливо, не
стільки сам сатиризм, як яскраво виписаний образ головного героя.
Нік Нейлор не
простий лобіст. Він талановитий полеміст. Він може наводити потрібні і вигідні
йому наративи. Він вміє переконливо нав’язувати іншим свої дискурси. Будь-кому,
будь-де, будь-коли. А може вихвачувати їх із рук чи рота своїх опонентів і лупцювати
їх ними до морального посиніння. Він інтуїтивно знаходить вразливу розтяжку в
альтернативах своїх опонентів і безпомилково вивертає її на свою користь.
Герой постійно
тусується на шоу, інтерв’ю і теледебатах, де незмінно затикає рота тютюновим
недоброзичливцям. Здається, Нік у своєму житті більше ні про що не думає і
більше нічого такого не робить, окрім як невтомно махає язиком на благо
цигаркового бізнесу. Та щоправда, ще іноді відводить душу із не дуже певними і прозорими,
як той цигарковий дим, панянками. Що врешті ледь і не приводить героя до згуби,
з якої він щоправда чудом, але як завжди елегантно, викручується.
Подібно всякому
таланту, Нік приваблює як захоплених прихильників, так і запеклих ворогів. Дехто
з найвищого керівництва тютюнових картелів обласкує Ніка батьківською увагою. А
зачаєні за рогом смертельні заздрісники організовують полювання на його життя.
Герой згубний,
як цигарковий дим та звичка палити. Але часом ви ловите себе на думці, що ваші
симпатії на його боці. Чи не дивно, у чому тут секрет? Куди дивиться автор, чи він
хоче втягнути нас у цю смердючу і смертельно небезпечну пристрасть?
Читаючи цю
книжку, ви мимоволі пройметесь духом великого комбінатора. Часом вам захочеться
якщо не стати ним, то щонайменше запозичити його відвагу і безшабашність. Біс
його бери, на прикладі такого чорта можна й самому курнути пару разів, – можете
ви подумати.
Так, ви можете
таке подумати. Але ми вам категорично не радимо переходити до діла. Так само,
як і не радимо вдаватись до задоволення в’їжджати у поворот на 4-й, 5-й чи якій
там іще швидкості, як це полюбляє Нік. Краще вшануйте героя якимось іншим
способом. Ну ось, хоча б прочитайте цю книжку чи що …
Щодо розв’язки, ви вже напевно, здогадались, над головами великих комбінаторів безхмарне небо не може бути вічним. Не уникнув цього і Нік. Але не хвилюйтесь, він викрутився і на цей раз. Як, – спитаєте? Та залишимо інтригу на ваше задоволення. Але чи змінився він, як на це натякає автор? Я, – не впевнений, а ви, – судіть самі...
© Марченко В.Б., 2025
Немає коментарів:
Дописати коментар