Рідко яка книга викликає таке враження безглуздя, непотребу
і марнославства. Ідея її у тому, творче мислення – це добре, а нетворче
мислення – ні. Замах – на Нобелівську премію, але по факту – набір загальних
положень і банальностей від початку до самого кінця.
Навіщо було читати, – спитаєте правильне питання? Ну, бо Джеймс
Адамс заявляє, що він професор Стенфорду, а також колишній інженер лабораторії
реактивних двигунів. Тобто, для початку я попався на це. А далі стало вже
просто цікаво, чи є межа пустопорожніх спекуляцій. Можливо автор і володіє
глибинами або винайшов щось реактивне чи вміє довести студентів до екстазу, але
його книжка у цьому не переконує.
Креативності він намагається навчити через т.зв.
головоломки і задачі. Ось, наприклад, така задача: уявіть собі, що ви яблуко …
Або ось така: у вмуровану у бетонну підлогу трубу впав тенісний м’ячик. Як його
звідти витягти? Відповідь: налити сечі. Не вірите, – можете прочитати ось тут. Але я б не радив гаяти час, воно того не варте. Я
вже приніс цю жертву. Заради вас.
Немає коментарів:
Дописати коментар