У заключній частині своєї роботи К.Хорні каже, - невротик має розуміти, - ВСІ
ЗАДАЧІ, які він собі ставить, - НЕЗДІЙСНЕННІ (!!!) Вражає, чи не
так? Місія - нездійсненна, Mission - impossible, - десь ми таке чули. Невже все так
безнадійно? Має ж бути вихід, не тільки в кіно, а й в житті?
Справа у тому, що Здійснити свої Задачі невротик бажає НЕГАЙНО, Тут і Зараз, у своїх Невротичних Фантазіях. Саме у цьому смислі вони (задачі) реально НЕЗДІЙСНЕННІ. Невротичні фантазії, як і інші симптоми-прояви (аттітуди) є продуктами певних ВНУТРІШНІХ КОНФЛІКТІВ, які К.Хорні і намагається описати у цій роботі.
Структуру і механізм Базової моделі внутрішнього конфлікту Хорні детально не розкииває. Однак вихідні УМОВИ формування внутрішніх невротичних конфліктів більш-менш зрозумілі. Вони походять із Боротьби Дитяти з Ворожим (авторитарним) оточенням. При цьому Відносини Дитини у принципі формуються як ПРОТИСТОЯННЯ зі СВІТОМ. Форми цього протистояння залежать від особистих Конституційних ознак Дитяти. Хорні виділяє три таких форми.
Отже, у відповідь на Авторитарний Режим Дитина може сформувати три види Реакцій: 1) Конформізм, 2) Непримиренна Агресія, 3) Відстороненість. Останню, на наш погляд, можна охарактеризувати як Проміжну або ЗЛАМАНУ, - коли конформізм не приймається, але і Агресивний Імпульс Зламано Страхом Відплати і Дитя Гасить його Зворотним Іммульсом на самого Себе. Вважається, що одна із цих форм буде домінуючою, інші будуть присутні, але не виражені.
Таким чином, природно бажаючи отримати від Світу Безпеку, Прийняття, Любов і Продуктивний Обмін, Невротик водночас Підсвідомо відноситься до нього у тій чи іншій формі Протистояння. Світ для нього Завжди Ворожий, завжди Не Такий, незалежно від реального стану. Невротик Підсвідомо хоче ніби Завершити Відношення Протистояння зі Світом на свою користь, Перемогти його, Відомстити йому за свою Поразку у Дитинстві, завдати йому Поразки, - у кожному суттєвому акті Взаємодії зі Світом. Зрозуміло, що замість Захисту така Стратегія веде Невротика до все нових і нових конфліктів, що мають прихований характер і вкрай отруюють життя його самого та оточення. Отже, Всі його суттєві акти містять елемент Протистояння, тобто, він намагається рухатись, включивши Гальма. У процесі адаптації до середовища ці Протистояння і Ворожість певним чином "цивілізуються", компенсуються, стають менш помітними зовні, але внутрішньо продовжують чинити свою злотворну дію.
Отже, Спробуємо на основі логічних умовиводів сформулювати Узагальнений, Базовий Конфлікт як Протистояння Невротика Ворожому Світу. Саме на Фундаменті цього Протистояння у різних його Формах у Невротика виникають конкретні внутрішні і зовнішні конфлікти, які нівелюють його зусилля щодо продуктивного обміну зі СВІТОМ.
Слід звернути увагу, що Хорні виносить на передній план ЗОВНІШНІЙ за своїм характером Базис чи Конфлікт. Тобто, Хорніанський Конфлікт виникає у Взаємодії із Зовнішнім Світом, Породжується Зовнішніми Чинниками, зокрема, Авторитарним середовищем. На відміну від Фрейдового ВНУТРІШНЬОГО Конфлікту між Его та Інстинктами. Схоже, Хорні намагається за будь-що максимально обійти увагою Фрейдові підходи. Внаслідок чого з поля зору випадає, зокрема, Внутрішній, Інтерналізований Конфлікт Его-СуперЕго, на якому наголошував Фрейд. У цьому сенсі, здається, Теорії Хорні бракує певної системної завершеності. Досконалість теоретичного оформлення, як видається, Хорні не ставить на чільне місце.
Таким чином, строго кажучи, ця робота К. Хорні більше б заслуговувала на назву "НАШІ ЗОВНІШНІ КОНФЛІКТИ". Однак це не змінює суті - тут ми знаходимо оригінальний і практично продуктивний підхід до питання Психоаналітичної Конфліктології.
Немає коментарів:
Дописати коментар