Е. Еріксон - один з небагатьох психоаналітиків, що дожив до глибокої старості (91рік). Що може свідчити про психічне здоров'я, а отже і про його відсторонено-філософсько-теоретичне ставлення до всіляких там неврозів. Книга видана у 1950р. Це глибока класична психоаналітична теорія - Фрейд, лібідо, оральне, анальне, генітальне і т.д., і т.п. По формі це окремі практичні кейси вперемішку із теоретизуванням, наприклад, на тему стадій формування Его. Щодо центральної змістовної ідеї, - то це напевно саме Его та одна з його центральних складових - Ідентичність (Его-Ідентичність). Супер, - це саме те, у чому перш за все треба розібратися людині, - хтось би сказав. Але мушу вас розчарувати. Поняття, функції, механізм формування і дії цього феномену в академічному сенсі тут чітко не окреслюються, не розкриваються. Про нього ніби весь час і говориться, але воно залишається річчю в собі. Тому на жаль, не цього разу ...
Еріксон намагається знайти секрет Его у формах і способах виховання дітей у різних культурах, і навіть намагається розшифрувати психоаналітичні образи "загадочної руської душі" у творчості М. Горького. Автор професійно володіє предметом, але на жаль, дуже мало подбав про те, щоб донести його хоча б до "просунутих користувачів". Стиль - важкуватий для сприйняття, мова - місцями надмірно образно-алегорична.
Немає коментарів:
Дописати коментар