НАРАНХО К. - Характер и Невроз

 

Наранхо називає Невроз деградацією свідомості і прирівнює його до «вигнання з раю» (гріхопадіння). А ще називає його утратою буття, чим намагається заманити нас у пекло філософської каші французьких екзистенціалістів.

 

Наранхо базується на метафізичних і містичних припущеннях про існування якогось Вищого, Сутнісного, Істинного "Я". Він апелює зокрема, до вчення Гурджієва, систематичного і автентичного викладу якого, наскільки відомо, не існує в природі, а лише у викладі його коментаторів.

 Що таке істинне "Я" - це якийсь Вищий Розум, Вищі Емоції і Вищі Неспотворені Інстинкти. Істинному "Я" протистоїть зіпсоване, Невротичне "Я".

 Концепція неврозу тут викладена досить туманно, у побіжній манері, уникає прямих системних визначень.

 Наранхо відходить від Базової Моделі НЕВРОЗУ як БОРОТЬБИ між ІНСТИНКТАМИ і СУПЕРЕГО.

 НЕВРОЗ за Наранхо – це втручання ХАРАКТЕРУ у САМОРЕГУЛЯЦІЮ організму. Сам же ХАРАКТЕР – формується у процесі АДАПТАЦІЇ.

 У рамках ХАРАКТЕРУ діють СУПЕРЕГО і ПРОТИЕГО (АндерДог за Перлзом). В останньому криється і Фрейдовий ІД (інстинкти).

Невротичними ЧИННИКАМИ (БУТИ НЕ ТАКИМ ЯК НАСПРАВДІ) є ІНСТИНКТИВНІ спонукання та Невротичні ПОТРЕБИ (?)

 Отже, ФІГУРАНТИ НЕВРОЗУ : ІНСТИНКТИ - ХАРАКТЕР (СуперЕго + ПротиЕго) - НЕВРОТИЧНІ ПОТРЕБИ (Хочу Бути НеТаким) .

 НЕВРОТИЧНИЙ ХАРАКТЕР має ДВОЇСТУ СУТЬ: Взаємодія МОТИВАЦІЇ (Страсті) із Прагненням до ПІЗНАННЯ ("Фіксації"), - що вносить Спотворення у Пізнавальну діяльність.

 Отже, Невроз - це по суті збочення зі шляху істинного. Що збиває людину зі шляху істинного - так це якісь дефіцити мотивації або страсті, які підміняють собою справжні інстинкти і збивають правильну мотивацію.

 Тобто, СТРАСТІ визначаються як якісь ДЕФІЦИТИ МОТИВАЦІЇ.

 Таких "страстей" всього дев'ять. Наранхо не був би відданим гурджистом, якби не вкрутив їх у якусь круглу геометричну фігуру під назвою енеаграма. Чим напевно вельми потішив дух свого гуру. Така собі Психотипочаша Грааля.

 Як пов'язані між собою Когнітивні Дефекти і відповідні Невротичні Страсті? Судячи з усього, це лише різні сторони однієї монети - одного невротичного Явища, Феномену. Однак Замість роз'яснити, - Наранхо чомусь тільки заплутує цей зв'язок.

 Автор чомусь не може розкрити механізми дії, взаємодії цих фіксацій і страстей і вони як останні моделі крутих смартфонів вилискують під товстим склом вітрини, вражаючи своєю загадковістю і недоступністю.

 Що цінного у цій книжці - так це типологія невротичних збочень із досить детально виписаними симптомами. Але звідси важко зрозуміти природу, причини формування цих невротичних перекосів, а отже й якісь шляхи коригування злотворних "страстей" та відповідних "когнітивних дефектів".

 Для цього треба читати Хорні. Без Хорні тут не розібратися. Отже, якщо все-таки спробувати розібратися...

 Характер дитини часто формується в несприятливих умовах, тобто, не на смиренні, а на опорі і постає т.ч. як контрманіпулятивний апарат. Як адаптаційна стратегія у ворожому (у її сприйнятті) оточенні.

 Ця стратегія спрямована на захист, але форми захисту можуть бути різні (воюй, здавайся або тікай - по Хорні). Яку форму обере особистість - залежить від її конституційних ознак. В реальності це якась одна  домінуюча у комбінації з іншими.

 Т.ч., виходить, що СТРАТЕГІЯ-ХАРАКТЕР Спрямована скоріше на фрустрацію, дезавуювання "ворога", аніж на власний творчий розвиток.

 Ця по суті невротична реакція жорстко фіксується в процесі "боротьби". Особистість набуває ригідного характеру втрачає здатність до спонтанності і творчого пристосування до середовища і ситуацій.

 Тобто фактично це псевдоадаптація, яка і становить зміст невротичного характеру.

 Ранньодитяча Модель "боротьби з ворогом" фактично стає універсальною життєвою стратегією особи у всіх її взаємодіях  оточенням.

 Наранхо майже нічого не говорить про внутрішній конфлікт особистості.

 Яке ж Походження Основного Внутрішнього Конфлікту?

- це наслідок Рішення про заснування Власного Світу і наступний Розпад на Повелителя і Підлеглого,

- чи це проста Інтерналізація Конфлікту з Родителем.

- чи це по суті одне й те саме?

 Світ Родителя може й правильний, але Проблема у тому, що він  неадекватний віковому статусу дитини, а отже, насильницький, НАВ'ЯЗУВАНИЙ !!!

 ХАРАКТЕР - складне явище, але зовні постає як набір реакцій.

 НЕВРОТИЧНИЙ ХАРАКТЕР - формується в умовах протистояння (антагоністичного конфлікту) із середовищем (Родителем).

Тому він Заточений не на засвоєння Об'єктів, а на Війну, Втечу або Пасування перед Ним.